Важливість здобуття дошкільної освіти

Стаття 9. Здобуття дошкільної освіти (Закон України "Про дошкільну освіту")

      1. Громадяни України незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, стану здоров’я, особливих освітніх потреб, складних життєвих умов, місця проживання, мовних або інших ознак мають рівні права на здобуття дошкільної освіти у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності, а також у сім'ї.

{Частина перша статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2541-VIII від 06.09.2018}

      2. Здобуття дошкільної освіти в закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності має забезпечити виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти.

Виконання вимог Базового компонента дошкільної освіти стосовно дітей з особливими освітніми потребами забезпечується з урахуванням їхніх задатків, нахилів, здібностей, індивідуальних психічних і фізичних можливостей та у тій формі, яка для кожної дитини є найбільш оптимальною.

{Частину другу статті 9 доповнено абзацом другим згідно із Законом № 2541-VIII від 06.09.2018}

     3. Іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, здобувають дошкільну освіту в порядку, встановленому для громадян України.

     4. Відповідальність за здобуття дітьми дошкільної освіти покладається на їхніх батьків, а дітьми, позбавленими батьківського піклування, - на осіб, які їх замінюють, та на навчальні заклади, де вони утримуються.

    5. Діти, у тому числі діти з особливими освітніми потребами, можуть здобувати дошкільну освіту за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють:

{Абзац перший частини п'ятої статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2541-VIII від 06.09.2018}

у закладах дошкільної освіти незалежно від підпорядкування, типів і форми власності;

у структурних підрозділах юридичних осіб приватного і публічного права, у тому числі закладів освіти;

у сім’ї - за сімейною (домашньою) формою здобуття дошкільної освіти;

за допомогою фізичних осіб, які мають педагогічну освіту та/або професійну кваліфікацію педагогічного працівника, у тому числі які провадять незалежну професійну діяльність;

за допомогою фізичних осіб - підприємців, основним видом діяльності яких є освітня діяльність.

 

{Частина п'ята статті 9 із змінами, внесеними згідно із Законом № 2442-VI від 06.07.2010; в редакції Закону № 2145-VIII від 05.09.2017}

Обов'язковість здобуття дошкільної освіти

дітей старшого дошкільного віку

ДО УВАГИ  БАТЬКІВ ДІТЕЙ СТАРШОГО ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ!!!

         Відповідно  до п.2., п.3 ст.11.. Закону України «Про освіту» діти старшого дошкільного віку 5 (6) років обов’язково охоплюються дошкільною освітою відповідно до стандарту дошкільної освіти.           

      З метою реалізації законного права дітей старшого дошкільного віку на отримання якісної та доступної дошкільної освіти звертаємось до батьків дітей старшого дошкільного віку, які не відвідують заклади дошкільної освіти та не отримують дошкільну освіту,  з пропозицією реєстрації дітей та можливості їх охоплення  різними формами дошкільної освіти.

      Нагадуємо!!! Відповідальність за здобуття дітьми дошкільної освіти несуть батьки (п.2 ст.11 ЗУ «Про освіту»)

Десять відповідей на питання батьків

п’ятирічних дітей

     Листом МОН України від 18.08.2010 №1/9-570 "Про організацію роботи з дітьми дошкільного віку у 2010/201Ін.р.” прийнято рішення про обов’язкову дошкільну освіту-дітей 5-річного віку.

На сайті Міністерства освіти України надаються відповіді, на запитання, які виникають у батьків п'ятирічних дітей

     1. Примусово ніхто не буде готувати дітей старшого дошкільного віку до шкільного навчання.

Ст. 8 Закону України "Про дошкільну освіту" передбачено, що сім'я зобов’язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечувати дошкільну освіту в сім'ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти. Батьки повинні бути поінформовані про можливі шляхи залучення дітей до здобуття дошкільної освіти. Водночас місцеві органи державної виконавчої влади та органи місцевого самоврядування повинні створити для цього необхідні умови.

Отже, дві сторони однієї дуже важливої справи: перша - відповідальність, впевненість і бажання батьків; друга - відповідальність держави за створення доступності і безоплатності дошкільної освіти.

       2.Обов'язкова дошкільна освіта для дітей старшого дошкільного віку є необхідністю. Питання щодо обов’язковості здобуття дітьми старшого дошкільного віку ДОШКІЛЬНОЇ освіти назрівало уже давно, тому що всі (в першу чергу батьки) розуміли, що це є необхідністю. Адже це. насамперед, переваги для дитини. Подивимося на це з різних позицій: "дитина /колектив" (вміння узгоджувати свої інтереси з іншими, виховання почуття дружби, взаємодопомоги, підтримки); "дитина і соціум " (вміння спілкуватися з іншими людьми, знаходити правильне рішення і вихід з різних життєвих обставин, бажання для подальшого навчання в школі); "розвиток дитини " (здійснює педагог, який володіє необхідними знаннями та може забезпечувати повноцінний комплексний розвиток дитини з урахуванням її індивідуального розвитку); "дитина і майбутнє шкільне навчання " (забезпечення рівних стартових умов для всіх дітей, фізична, психічна, моральна, мотиваційна, вольова, інтелектуальна готовність тощо). І мабуть тому й відсоток охоплення дітей старшого дошкільного віку ДОШКІЛЬНОЮ освітою щорічно зростав і натепер становить 93,5%.

У прийнятті такого рішення є переваги і для батьків, тому що воші будуть впевнені, що їх діти отримають повно цінний розвиток, і що для цього буде створено необхідні умови та запропоновано різні форми здобуття дітьми дошкільної освіти.

Окрім того, практика інших країн свідчить про позитивний досвід такої роботи.

     3.Ніяких спеціальних програм, а тим більше підручників, про які часто згадується у засобах масової інформації, для організації роботи з дітьми старшого дошкільного віку не потрібно.

Освітній процес для дітей старшого дошкільного віку організовується відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти, як державного освітнього стандарту та програмових вимог.

Дошкільна освіта у межах Базового компонента здійснюється за Державною базовою програмою, яка є основною.

     Дошкільні навчальні заклади можуть користуватися й додатковими програмами, вимоги до яких визначено листом МОН від 27.05.2010р.N1/9-369 "Щодо порядку розроблення програм для дошкільних навчальних закладів".

     Перелік програм та видань, рекомендованих для використання в роботі у дошкільних навчальних закіадах, щороку затверджується Міністерством освіти і науки України та публікується у фахових виданнях.

    У роботі з дітьми дошкільного віку також можуть використовуватися програми (додаткові та експериментальні), що схвалені для використання певного регіону науково-методичними радами обласних інститутів післядипломної педагогічної освіти.

Діючі програми передбачають завдання з різних видів роботи з дітьми, у тому числі пізнавальний, мовленнєвий, логіко-математичний, художньо-естетичний, фізичний та соціальний розвиток дітей.

      4.Обов’язковість дошкільної освіти для дітей п’ятирічного віку не означає заміну дошкільної освіти на шкільне навчання, діти не повинні сісти за парти, як першокласники у школі, навчатися писати, читати тощо.

      Провідною діяльністю  у житті дитини дошкільного віку залишається гра, за допомогою якої необхідно формувати у дітей передумови навчальної діяльності (дотримання правил, вміння стримувати власні бажання, якщо вони суперечать правилам гри, навчання поводитися в колективі тощо).

     Організація занять (групових, підгрупових, індивідуальних) не будуть дублювати шильні уроки за формами проведення, змістом завдань, методами та прийомами навчання, способами організації дітей, не будуть підпорядковані тільки логіці майбутніх навчальних шкільних дисциплін. Одним із основних завдань педагогічних колективів, які працюють з дітьми дошкільного віку, буде створення розвивального середовища для дітей, що передбачає зміщення акцентів з проблеми його дидактичного забезпечення на створення сприятливого простору для розгортання дітьми активної, творчої поведінки у специфічних для віку видах діяльності (ігровій, пізнавальній, продуктивній, самостійній художній діяльності, спілкуванні з дорослими і однолітками тощо) і відповідно організація роботи з дітьми у ньому.

     5. Дітей старшого дошкільного віку будуть приймати до дошкільного навчального закладу протягом календарного року.

Відповідно до Положення про дошкільний навчальний заклад, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.03.2003 р.К 305 прийом дітей до дошкільного навчального закладу здійснюється керівником протягом календарного року. І тому це не означає, що дітям старшого дошкільного віку необхідно відвідувати дитячий садок саме з 1 вересня. Батьки повинні вибрати і форму залучення дитини до дошкільної освіти і час, коли віддавати до дитячого садка, враховуючи при цьому різні чинники, у тому числі й стан здоров'я дитини.

     6.Обов'язковість дошкільної освіти не означає, що діти повинні перебувати у дошкільному навчальному закладі кожного дня та протягом дня.

      Законом України "Про дошкільну освіту" (ст. 11) за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють, у дошкільному навчальному закладі може встановлюватися гнучкий режим роботи, який передбачає організацію різнотривалого перебування дітей, у тому числі і короткотривалого (на сьогодні в Україні функціонує більше 1 тис. груп короткотривалого перебування).

        7.Батьки мають право вибирати різні форми здобуття дітьми дошкільної освіти.

Оптимальний варіант, звичайно, дитячий садок. У разі його відсутності відкриваються групи для організації роботи з дітьми старшого дошкільного віку на базі навчальних закладів або інших приміщень, буде здійснюватися соціально-педагогічний патронат, а також діти можуть отримувати дошкільну освіту за допомогою фізичних осіб, які мають відповідну вищу педагогічну освіту та ліцензію на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти.

       8. Ніяких документів про отримання дітьми дошкільної освіти не передбачається.

Положенням про дошкільний навчальний заклад передбачено перелік документів, що необхідні при прийомі дитини до дошкільного навчального закладу (заява батьків або осіб, які їх замінюють, медична довідка про стан здоров'я дитини, довідка дільничного лікаря про епідеміологічне оточення, свідоцтво про народження).

      Прийом дітей до першого класу здійснюється відповідно до наказу міністерства від 07.04.2005р. N204 "Про прийом дітей до 1 класу загальноосвітніх навчальних закладів". яким передбачено, що для зарахування дитини до першого класу батьками або особами, які їх замінюють, подається на ім'я директора загальноосвітнього навчального закладу копія свідоцтва про народження дитини та медична довідка встановленого зразка.

     9.Роботу з дітьми старшого дошкільного віку будуть проводити педагогічні працівники, які мають відповідну педагогічну освіту. У дошкільних навчальних закладах з дітьми старшого дошкільного віку працюють безпосередньо вихователі. Також-музичні керівники, інструктори з фізкультури, практичні психологи.

     До роботи з дітьми, які не відвідують дитячі садки, будуть залучатися ще й соціальні педагоги, вчителі шкіл, які обов'язково будуть обізнані із специфікою організації роботи з дітьми.

     10.      Дії міністерства.

 

Спільно з Інститутом інноваційних технологій та змісту освіти, Національною Академією педагогічних наук України міністерством буде розроблено орієнтир для педагогів та батьків щодо змістового наповнення роботи та очікуваних досягнень в розвитку дітей старшого дошкільного віку, а також методичні рекомендації з питань наступності в роботі дошкільних навчальних закладів та початкової школи.

Права дитини у сфері дошкільної освіти

Стаття 28 (Закон України "Про дошкільну освіту")

1. Права дитини у сфері дошкільної освіти визначені Конституцією УкраїниЗаконом України "Про освіту", цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

2.Дитина має гарантоване державою право на:

·         безоплатну дошкільну освіту в державних і комунальних дошкільних навчальних закладах;

·         безпечні та нешкідливі для здоров'я умови утримання, розвитку, виховання і навчання;

·         захист від будь-якої інформації, пропаганди та агітації, що завдає шкоди її здоров'ю, моральному та духовному розвитку;

·         безоплатне медичне обслуговування у державних і комунальних дошкільних навчальних закладах;

·         захист від будь-яких форм експлуатації та дій, які шкодять здоров'ю дитини, а також від фізичного та психологічного насильства, приниження її гідності;

 

·         здоровий спосіб життя.

Соціальний захист дітей дошкільного віку 

Стаття 33. (Закон України "Про дошкільну освіту")

 

1. Держава забезпечує соціальний захист, підтримку дітей дошкільного віку, особливо дітей-сиріт і дітей, позбавлених батьківського піклування, дітей з особливими освітніми потребами, а також дітей із малозабезпечених та багатодітних сімей.

2. Дітям-сиротам і дітям, позбавленим батьківського піклування, гарантовано право на збереження родинних стосунків, утримання у державних і комунальних закладах дошкільної освіти за рахунок держави, а також на захист їх особистих, майнових і житлових прав згідно із законодавством України.

3. Грудним дітям та дітям другого року життя, які входять до складу малозабезпечених сімей, а також грудним дітям та дітям раннього віку, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, за рахунок держави гарантується забезпечення дитячим харчуванням у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

4. Дітям з особливими освітніми потребами гарантовано право на:

відвідування державних і комунальних закладів дошкільної освіти з гнучким режимом роботи та їх утримання у цих закладах за рахунок держави;

отримання психолого-педагогічної допомоги в інклюзивно-ресурсних центрах, що діють відповідно до положення, затвердженого Кабінетом Міністрів України.

 

5. Діти з особливими освітніми потребами забезпечуються засобами пересування, протезування, орієнтації і сприйняття інформації, а також іншими засобами індивідуальної корекції за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Роль сім'ї у дошкільній освіті

Стаття 8. (Закон України "Про дошкільну освіту")

1. Сім'я зобов'язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечити дошкільну освіту в сім'ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти.

2. Відвідування дитиною закладу дошкільної освіти не звільняє сім'ю від обов'язку виховувати, розвивати і навчати її в родинному колі.

 

3. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність перед суспільством і державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їх життя, здоров'я, людської гідності.

Форми здобуття дошкільної освіти

Дошкільна освіта є обов’язковою первинною складовою системи безперервної освіти в Україні 

Прийняття Верховною Радою України Закону “Про дошкільну освіту” та підписання його Президентом дає новий імпульс розвитку дошкільної освіти. Стаття 4 Закону звучить так: “Дошкільна освіта є обов’язковою первинною складовою системи безперервної освіти в Україні”. Цим законодавчо визнано самоцінність дошкільного віку як надзвичайно важливого і неповторного періоду в розвитку особистості.

На батьків (стаття 9) або осіб, які їх замінюють, покладено відповідальність перед суспільством та державою за розвиток, виховання і навчання дітей, а також збереження їхнього життя, здоров’я, людської гідності. І ще: “сім’я зобов’язана сприяти здобуттю дитиною освіти у дошкільних та інших навчальних закладах або забезпечити дошкільну освіту в сім’ї відповідно до вимог Базового компонента дошкільної освіти” (стаття 8) 

Дитина може здобути дошкільну освіту за бажанням батьків або осіб, які їх замінюють:

·           у дошкільних навчальних закладах, незалежно від підпорядкування, типів і форм власності;

·           у сім’ї;

·           за допомогою фізичних осіб з високими моральними якостями, котрі мають відповідну вищу освіту, ліцензію на право надання освітніх послуг у сфері дошкільної освіти та фізичний стан здоров’я яких дозволяє виконувати обов’язки педагога.

Враховуючи, що нині близько 60% дошкільників з різних причин не відвідують дошкільні навчальні заклади, а переважна більшість батьків потребують спеціальної методичної, діагностичної допомоги для здійснення виховних функцій (особливо в підготовці дітей до школи) на державному рівні планується якнайшвидше врегулювати таке важливе питання сьогодення, як пошук ефективних організаційних підходів до впровадження нових форм здобуття дітьми дошкільної освіти, зокрема запровадження соціально-педагогічного патронату сім’ї. Реалізувати це складне завдання можна спільними зусиллями як управлінців, так і практиків.

В Україні варіативні організаційні форми роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні заклади, тільки починають складатися. Для збереження системи дошкільного виховання конче потрібно шукати нові, економічно доцільні форми організації дошкільної освіти. І це не тільки реально, а й перспективно, тому що з’явиться можливість економити бюджетні кошти, зменшити оплату батьків за послуги дошкільних закладів, котрі стануть доступними для широких верств населення.

Як відомо, Міністерством освіти і науки України вже дано певні орієнтири щодо варіативних організаційних форм роботи з дітьми, які не відвідують дошкільні заклади.       Ці орієнтири та наявний практичний досвід дають можливість визначити найбільш ефективні нові форми організації дошкільної освіти:

·           групи короткотривалого перебування дітей;

·           центри розвитку дітей.

Варіативні форми роботи з дітьми, як правило, передбачають перебування дітей в таких групах і центрах неповний робочий день, а харчування забезпечують батьки.

Створення груп короткотривалого перебування дітей – форма роботи порівняно нова, тільки входить в практику дошкільної освіти, тому вона не досить вивчена і розроблена. Практичних працівників цікавлять всі аспекти її діяльності: організаційні, методичні, фінансові. Спробуємо назвати можливі варіанти груп короткотривалого перебування.

Групи підготовки старших дошкільників до навчання в школі створюються в дошкільному закладі, при загальноосвітній школі, вдома. Навчання може здійснюватися протягом року, з першого січня, з середини травня, увесь червень. Як показує практика, в групах, які ведуть учителі, робота зводиться до навчання дітей читання, рахунку, підготовки руки до письма. Дошкільники позбавлені ігор, спілкування з однолітками. Одне заняття на тиждень не забезпечує достатнього педагогічного впливу спеціаліста.

           У групі, яка працює вдома з педагогом, діти перебувають у колі однолітків, що забезпечує найбільш ефективні умови для їхнього розвитку, соціалізації.

Є ще й така форма, як індивідуальна допомога дитині вдома. Здається, що і максимальні умови створені для здійснення особистісно-орієнтованого підходу до дитини, проте знову ж таки, відсутні важливі фактори виховання і розвитку дошкільника – спілкування з однолітками та гра.

Таким чином, в роботі з неорганізованими дітьми найбільш доцільно створювати групи короткотривалого перебування при дитячому навчальному закладі.

Там, де немає дошкільних навчальних закладів, групи створюються при школах (за умов щоденних занять по 2-3 години під керівництвом дошкільного педагога) і вдома у педагога.

Роботу дошкільного навчального закладу з дітьми, не охопленими дошкільною освітою, можна організовувати по-різному. Скажімо, створювати групи короткотривалого перебування дітей, яких включати до складу недоукомплектованих груп. Вони братимуть участь у іграх, буватимуть на заняттях та прогулянках, а перед обідом батьки будуть забирати їх додому. За таких умов у дитини має бути оформлена медична картка. Подекуди можуть бути групи, куди дошкільники приходитимуть лише на заняття.

У дошкільних навчальних закладах можуть створюватися і такі групи:

·           прогулянкові – тут має бути організований повноцінний догляд, ігри, прогулянки на свіжому повітрі без спеціальної навчальної діяльності;

·           консультативні – відвідування дітьми окремих занять з логопедом, психологом, іншими фахівцями (залежно від потреб);

·           сезонні – створюються на базі вже існуючих ДНЗ, функціонують від 1 до 8 календарних місяців на рік. Вони є закладами суспільного виховання дітей від 2 до 6 років і здійснюють догляд за ними, виховання та оздоровлення;

·           “особлива дитина” (5-9 років) з індивідуальним режимом;

·           неповного вихідного дня;

·           інтенсивного розвитку (для підготовки до вступу в гімназію, ліцей);

·           підвищеної індивідуальної уваги (з низьким рівнем шкільної зрілості);

·           сімейні;

·           гувернерські;

·           різновікові, в яких братики і сестрички, сусіди, друзі перебуватимуть разом.

Крім того, можуть організовуватися ігрові групи для вивчення комп’ютера, студії, гуртки тощо.

Таким чином, переважна більшість груп короткотривалого перебування створюється з метою полегшення адаптаційного періоду в першому класі школи дітей, які не відвідували ДНЗ. Але можуть комплектуватися такі групи й з іншою метою, залежно від потреб батьків.

Нові форми навчання і виховання дітей жодною мірою не слід розглядати як альтернативу чинним. Переважну більшість батьків влаштовує режим роботи дошкільних закладів – повний чи цілодобовий, тож руйнувати систему дошкільної освіти, що склалася, не варто. Існуючі заклади повинні подбати про організацію нових форм охоплення малюків з сімей мікрорайону.

Для створення групи короткотривалого перебування дітей колективу слід глибоко проаналізувати матеріальну і кадрову бази, якість освітнього процесу, оцінити свої можливості. Потрібно вивчити соціальну ситуацію в мікрорайоні, виявити кількість дітей у віці від 2 до 6 років, що не відвідують дошкільні навчальні заклади, зацікавленість батьків у групах короткотривалого перебування, їхню готовність платити за додаткові послуги. Родини, в яких діти виховуються вдома, потребують особливої уваги. Тому важливо зібрати інформацію про такі сім’ї, проаналізувати причини відмови від послуг дошкільного закладу. Створюючи альтернативні форми залучення дітей до дошкільної освіти, варто враховувати потреби батьків як з високим рівнем доходів, так і малозабезпечених. Щоб сприяти активності батьків, важливо прорекламувати свій дошкільний заклад.

Законом “Про дошкільну освіту” України законодавчо закріплені різні типи дошкільних навчальних закладів (стаття 12) і серед них – центри розвитку дитини. Ці типи навчального закладу передбачені з огляду на те, що саме життя показує доцільність виходу частини дитячих садків за межі своїх традиційних функцій та обов’язків. Центри активно залучають до співпраці родини, громадськість, інші навчальні установи. Вони відрізнятимуться від традиційного дошкільного закладу й роботою з дітьми, оскільки опікуються, в першу чергу, тими, хто з певних причин не відвідує дитячий навчальний заклад.

Центром, створеним на базі ДНЗ, можуть бути охоплені діти, які після хвороби потребують доліковування та реабілітації. У переважній більшості дитячих садків, що сьогодні функціонують, наявні фізіотерапевтичні, масажні кабінети, у багатьох є басейни, тож малеча зможе там доліковуватись. Батьки завдяки цьому не братимуть листків непрацездатності, які негативно впливають на їхню роботу (її, на жаль, можна втратити). Дитині ж буде на користь перебування між однолітками оздоровчі процедури, ігри на свіжому повітрі.

До центру розвитку дитини можна запрошувати дітей, які відвідують інші заклади. Центр обирає певний напрямок роботи – фізкультурно-оздоровчий, естетичний, гуманітарний, але має змінну кількість груп. У його складі можуть бути дошкільний заклад як такий і довільна кількість дібраних додаткових груп. Або ж він може функціонувати за сьогоднішньою моделлю позашкільного закладу, здійснюючи суто гурткову роботу, й охоплювати як дошкільнят, так і школярів.

В Україні зроблено лише перші кроки щодо організації центрів розвитку дитини. школи і центри раннього розвитку дітей дошкільного віку

·           центри консультативної, методичної, діагностичної допомоги батькам;

·           центри дитячої і юнацької творчості;

·           медико-психолого-педагогічні центри допомоги сім’ям, які виховують дітей удома;

·           мікроцентри соціально-педагогічної підтримки сім’ї дитини

Центри розвитку дитини можуть існувати як самостійний заклад, маючи матеріальну і кадрову базу, або ж відкриваються при освітніх установах: дитячих садках, загальноосвітніх школах, закладах додаткової освіти. Найкраще такі центри “приживаються” саме на базі закладів додаткової освіти, що обумовлено суттю цього виду освіти, як особистісно-зорієнтованого, розвивального.

Центри раннього розвитку здатні задовольнити цілий ряд соціальних потреб:

·           компенсувати загальний особистісний розвиток дітей, які не відвідують дошкільні заклади;

·           вирівнювати адаптаційні можливості майбутніх першокласників;

·           забезпечувати підготовку дошкільників до навчання в освітніх закладах підвищеного типу (ліцеї, гімназії).

Центр раннього розвитку дітей дошкільного віку може здійснювати комплексну підготовку до школи подаємо орієнтовну розвивальну програму…

Розвивальна програма включає ігри, вправи, спрямовані:

·           на більш глибоке усвідомлення і оцінку дитиною своїх особистісних якостей, мотивів діяльності, на саморегуляцію своєї поведінки;

·           на розвиток інтелектуальної сфери дитини (мислення, увага, пам’ять, уява);

·           на розвиток мови і фонематичного слуху;

·           на розвиток комунікативних здібностей.

Особливо цікавий досвід здійснення морального виховання, котрий передбачає діагностику рівня особистісного розвитку, використання системи методичних прийомів, діагностику результатів навчання і виховання. Важливо застерегти від тенденції перетворення подібних центрів в освітні заклади, де переважає навчальний процес, а освітні цінності домінують над виховними.

Важливо, коли в цій роботі беруть участь всі спеціалісти ДНЗ (вихователі, логопеди, інструктор з фізкультури, психолог). Відповідно до графіка вони надають дітям і батькам, що живуть у мікрорайоні дитячого садка, такі послуги:

·           консультації педагогів, логопедів, психолога з питань, які цікавлять батьків;

·           заняття для дітей в групах однолітків з усіх розділів програми;

·           індивідуальні заняття з логопедом;

·           розвивальні заняття з психологом;

·           лікувальний, зміцнюючий масаж та інші види медичного обслуговування.

Робота повинна розпочинатися із зустрічі з психологом, котрий проводить бесіду з дитиною, а батькам пропонує відповісти на ряд запитань і заповнити анкету. На основі результатів бесіди, тестів, анкетування планується подальша робота центру і батьків з розвитку (у випадку необхідності – корекції) дитини.

Отже, центр розвитку дитини може існувати як самостійний заклад або ж відкривається при освітніх установах. Організації його передує вивчення соціальної ситуації в мікрорайоні, створення умов для проведення освітньої роботи. Основне його призначення – надання діагностичної, методичної та консультативної допомоги сім’ям, що виховують дітей дошкільного віку удома.

Рішення про відкриття центру приймається адміністрацією району, міста.

За останній час наповненість груп дітей шестирічного віку в дошкільних навчальних закладах міст збільшилася. Це свідчить про зацікавленість батьків у якісній підготовці дітей до школи. І все ж ще значна кількість дітей-п’ятирічок, особливо у сільській місцевості, залишаються поза дошкільними закладами.

Групи короткотривалого перебування, як одна з економічно вигідних для батьків та держави і ефективних у педагогічному відношенні сучасних форм дошкільної освіти, є перспективними.          

Центри розвитку дитини, крім надання допомоги сім’ям в підготовці дітей до школи, все більше зосереджуються на проблемі раннього розвитку дітей – одній з найактуальніших в теорії і практиці сьогоднішньої педагогічної науки.

Положення про мікроцентр соціально-педагогічної підтримки сім’ї та дитини

І. Загальні положення

·           Мікроцентри є структурним підрозділом медико-психолого-педагогічного центру міськво. Основне їхнє призначення – надання діагностичної, методичної та консультативної допомоги сім’ям, які виховують дітей дошкільного віку вдома.

·           Мікроцентри створюються на базі освітніх установ. Всі види освітніх послуг діти і їхні батьки отримують безкоштовно.

·           Мікроцентр не є юридичною особою, його правові питання вирішує освітня установа, на базі котрої він відкритий.

·           У своїй діяльності мікроцентр реалізує такі завдання: створення умов для розвитку дітей дошкільного віку, які не відвідують ДНЗ; психолого-педагогічна просвіта сімей, що виховують дітей удома.

·           Мікроцентр працює за планом, погодженим із адміністрацією освітньої установи і затвердженим медико-психолого-педагогічним центром міськво.

·           Соціальний педагог мікроцентру веде всю необхідну документацію.

·           Наповнюваність групи при обслуговуванні в мікроцентрі і вдома – 20 дітей (від 3 до 7 років) і 10 дітей (від 3 до 7 років).

·           Контроль за діяльністю мікроцентру здійснює медико-психолого-педагогічний центр міськво.

II. Основні принципи діяльності мікроцентру:

·           принцип особистісно-орієнтованого підходу в роботі з дітьми і сім’ями, опора на дані соціально-педагогічної діагностики;

·           принцип розвитку;

·           принцип відкритої системи, використання виховних можливостей соціуму;

·           принцип співробітництва сімей;

·           принцип професійної взаємодії (спільна робота з психологами, педагогами, дефектологами, лікарями).

 III. Зміст і основні форми роботи.

 1.       Педагоги мікроцентрів відповідно до покладених на них обов’язків:

o    виявляють у мікрорайоні (селі) континґент дітей, які потребують допомоги (від народження до 6 років);

o    створюють умови для проведення освітньої роботи (включаючи дітей раннього віку), використовують різні форми (вдома у дитини, вдома у педагога, в мікроцентрі);

o    здійснюють аналіз сімейного виховання, рівня розвитку дитини і на його основі організовують роботу з сім’єю.

2.       Основні напрями діяльності мікроцентрів – це робота:

o    з сім’єю (особлива увага приділяється молодим сім’ям);

o    з дітьми дошкільного віку;

o    з навколишнім соціумом.

3.       Заняття в мікроцентрі проводяться щоденно, час перебування – 3-4 години (в залежності від бажання дитини і батьків).

 IV. Фінансування і матеріально-технічна база.

 1.       Для роботи з дітьми використовується матеріально-технічна база освітньої установи мікрорайону (села).

2.       Рішення про відкриття і припинення діяльності мікроцентру приймається адміністрацією району.

 

Фінансування діяльності мікроцентру здійснюється за кошти засобів районного бюджету.